Ніготь слід тут лишив – таємницю вказати.
– Пізно, висплюся, вранці видніше воно,
А допоки не будять, кохану торкати
Як мені, хоч кому не дано.

Як торкав я тебе! Навіть губ моїх міддю
Так торкав, як торкає трагедія зал.
Цілував наче літо. Повільно й повільно,
Лише потім здіймалась гроза.

Пив, як пташки. Тягнув до свідомості втрати.
Зорі довго так горлом течуть в стравохід,
Соловейки ж мрійливо мерщій тріпотати,
По краплині сушити нічний небозвід.
Віталій Гречка2022