|
Є в зимах нескінченний сум, Та в кожній – день сонцевороту Для мене неповторним був, Повторюючись рік від року. І черга дивних днів таких Так міцно в пам’ять вкарбувалась, Мов зупинила часу біг, І кожна мить в мені зосталась. Я пам’ятаю кожен день: Зима діходить середини, Вода співа своїх пісень, Вляглося сонце на крижині... Ті, що кохають, як вві сні, Зустрітися скоріше плинуть, А на деревах, в вишині, Шпаківні від тепла пітніють. На циферблаті стрілок біг Ледь-ледь долає час невпинний... Століття день вмістити зміг, І не скінчаються обійми...
|