|
Ще пам’ятаю звіддалік Зимові дні сонцевороту, Ще не утратив я їм лік І пам’ятаю всі достоту. І їхня низка чимала Складалася отак помалу – Тих днів єдиних, що здаля Здавалося, і час тримали. Я пам’ятаю кожен з них: Зима іде до половини, З дахів тече, струмки з доріг, І сонце тане на крижині. Закохані, як уві сні, Тілами зближуються вміло, І на гілках у вишині Пітніють літеплі шпаківні. І стрілки, що дзелень-дзелень Повзуть повільно циферблатом, І за століття довший день, Як обіймаємось в кімнаті.
|