|
Любити інших – хрест важкий, Ти все ж прекрасна без нюансів, Принад твоїх секрет, не з вій... Дав для життя стонадцять шансів. Весною чутний шерхіт снів І шелест загадковий істин. Ти, як з сім’ї зірок, не слів; Твій сенс – повітрям подих чистий. Прокинутися і прозріти, Із серця геть від слів сміття І жити далі – гріти квіти. Усе це – радість каяття.
|