|
Все переміниться – ще б пак! Оновиться столиця. Дітей нерво́вий переляк Вовіки не проститься. Не може страх пройти без змін У суті щастя, змісті. Сторицею повинен змій За все це відпові́сти. Запам’ятається той жах, Той обстріл й час гієнський, Коли робив він, що бажав, Як Ірод Віфлеємський. Настане інший, кращий вік. Засяють щастям лиця. Та доля крихіток-калік Вовіки не проститься.
|