|
О, знав би я, що так буває, Коли пускався на дебют: Рядки із кров’ю – убивають, От підуть горлом і уб’ють. Від жартів із таким підтекстом Відмовився б я без чудес. Початок був таким далеким, Неначе перший інтерес. Та старість – Рим, який раз по раз Взамін манірностей і поз Не читки вимага з актора, Але загибелі всерйоз. Коли рядок диктує серце, Воно раба на сцену шле І тут кінчається мистецтво, І доля почина свій лет.
|