|
Якби я знав, що так буває, Коли розпочинав дебют, Рядки із кров’ю – убивають, У горло хвилею – і вб’ють! Від жартів отаких жорстоких Я б відмовлявся навідріз. Початок був таким далеким, – Ще ані крові, ані сліз. Та старість – це той Рим, що скоро Турусів замість і коліс Не гри запрагне від актора, А смерті справжньої на біс. Коли рядок душа диктує, Вона на сцену шле раба, І тут кінець мистецтва всує, Лиш доля дихає слабка.
|