|
О, знав би я, що так буває, Коли пускався на дебют, Що з кров’ю ті рядки – вбивають, Нахлинуть горлом – та і вб’ють! Від жартів цих, з таким підтекстом, Відмовився б я навідріз. Початок той – далеко десь там, Де перший інтерес з’явивсь. Та старість – це вже Рим суворий, Туруси на колесах – товсь... Не читки вимага з актора, Його загибелі всерйоз. Коли щось почуття диктує, Воно раба на сцену шле, Зникає тут мистецтво всує, Дихають грунт, буття але...
|