|
Хвилі товчуться. Дощаний поміст. Хмарно. І небо над буєм, повитим В дим, калатає з товченим графітом Пасемців пари пронизливий свист. День у сльоті розгубив катери. Снасті – міцні, мов розкурений кнастер, Дьогтем і доками пахне ненастя І огірками – баркасів борти. Линуть вітрила з вологих завіс Березня – навскоси, лапами в мряку, Тануть в каналах балтійського шлаку, Жевріють в чорних відбитках коліс. Хмарно. Човновий поклацує блок. Пристані плещуть в холодні долоні. Лунко бруківку ламаючи, коні Глухо заїздять на мокрий пісок.
|