|
Ти поруч. Ти, мов світ, – кругом. Твоя присутність, наче місто, Як тихий Київ за вікном, Сповитий в сяєво огнисте, Запалий в сон – але без сну, Зникаючий, та – незникомий, Рве з шиї кладку кам’яну, Немов тісний запрілий комір; Де, подолавши гам і крик, Спітнілі й ще не прохололі, На переможений хідник Ступають стомлені тополі. Ти, наче думка, що Дніпро У шкірі пагорбів зелених, – Підземна книга скарг або Нотатник наших справ буденних. Твоя присутність, ніби клич Полудень, наче книгу, взяти І, розгорнувши, чимскоріш Легкий твій подих дописати.
|