Негарно знаменитим бути. Не це здіймає нас увись. Архів зів’ялий, атрибути, Що з рукописами десь зрослись. Знай творчості самовіддачу, Не галас, і не успіх враз. Ганебно в краплі хисту «вдачу» Ховати з притчею образ. Живи без лжі та самозванства, Живи так, щоби врешті – решт Любов до люду і до панства, Злилися без майбутніх меж. Потрібні ще в меті пробіли Не у паперів, там... де жах; Глави життя, щоб вчасно вчили Бруд вилучаючи, як цвях. Як поринати з несвідомим, Ховати кроки там свої, В тумані, де місцевість, з коми Знаходять, хоч не бачать зги. Вже інші по живому сліду Пройдуть твій шлях за п’яддю п’ядь, Поразки – перемоги з виду Сам, вибач, відрізняй; не зрадь. Повинен, з часткою єдиний, Зливатись в світлі... до лиця, Бути живим, живим... години, Живим – до божого вінця.
|