|
У всьому хочеться мені Дійти до суті: В роботі, в пошуках, в борні, В душевній смуті; До сутності життєвих змін, До їх причини, Аж до коріння, до глибин, До серцевини. Не упускаючи й на мить Події, долі, Жить, думать, відчувать, любить З своєї волі. Якби я хист до віршів мав, У римі й слові, Я неодмінно б написав Про шал любові, Про беззаконня, про гріхи Й переживання, Про несподіванки, страхи І віщування. Я б вивчив витоки її, Її фінали, В присвяту вставивши твої Ініціали. Я б вірші розбивав, як сад, Щодня, потроху. В них липи квітнули б підряд В рядках і строфах. Я б запах трав у вірші вніс І подих м’яти, Заплави, луки, сінокіс, Небесні шати. Отак Шопен докупи звів Одвічне чудо Фільварків, замків і гаїв В своїх етюдах. Досягнутого торжества Забава й мука – Напнута туго тятива Міцного лука.
|