|
Так, лютий. Плакатись чорнилом! Про лютий шкрябати навзрид, Сльота допоки гуркітлива Весною чорною горить. Піймати конку. За шість гривень, Крізь благовіст, крізь клик коліс Переміститися, де злива Шумкіша ще чорнил і сліз. Де, як обвуглені вкрай груші, З дерев над тисячі граків Зірвуться, і в очах калюжі Суху журу вкладуть на дні. Під нею талини чорніють, І розриває вітер крик, Чим випадково – пломеніють, Складаються вірші навзрид.
|