Слізьми розбавити чорнило, Писати люто і навзрид Про те, що геть усе розмило Й весною чорною горить! Коня! Шість гривень візникові – Проз благовіст, проз клик коліс – Перенестись, де зливи повінь Гулкіша від чорнильних сліз. Де тисячі граків чорнющих, За вугільну чорніші чернь, В калюжі упадуть, як груші, Як сум сухий на дно очей. Проталини усе чорніші, І вітер – криками згори, І що раптовіше – то ліпше Рядки складаються навзрид.
|