|
Взяти чорнило – і в скорботу, Про лютий пишучи наввзрид, Поки ця гуркітлива сльота Весною чорною горить. Або прольотку за шість гривень – Крізь благовіст, крізь скрип коліс, Перенестись туди, де злива Гучніше і чорнила, й сліз, Де, як обвуглені вже груші, Граки з дерев обвалять цей, Відтак, зірвавшийся в калюжі, Смуток сухий на дно очей. Під ним – проталини чорніше, І вітер – зритий усіма, Чим випадковіш, тим вірніше Вірші складаються ридма.
|