|
Я пропав, як звір в загоні. Десь там – люди, воля, світ, А за мною йде погоня, Перекритий кожний хід. Темний ліс і берег ставу. І ялина, що лежить. Хай що буде, те й настане. І немає сенсу жить. То яку ж зробив я капість, Я ж бо, вбивця, лиходій? Я весь світ примусив плакать За красу землі моїй. Вже в кінці, вже біля гробу Вірю – прийде ще пора, Силу підлісті та злоби Подолає дух добра.
|