|
Десь там воля, світло, люди, Я ж – мов звір у хащині: Оточили звідусюди, І не вирватись мені. Шум погоні, чорні віти, Ставу темне полотно, – Вже мені не уціліти. Хай що буде, все одно. Хто я – вбивця, тать кривавий? За що кару я несу? Світові подарував я Краю рідного красу. Але майже край могили Вірю – надійде пора, Ницості і злоби силу Подолає дух добра.
|