|
З кожним кроком хапаюсь за голову – Ти повсюди, ти скрізь, ти є. І в ногах моїх – осені олово Гуркотіти їзді не дає. Ти – сіріюча сутінь за айстрами, Пустинь дач у пісках пожеж, Ти летючими в небо пілястрами Опадати журбі не даєш. Чорно галки за шибою зблискують. Я, забувши їх течію, Голубою зупинений рискою, Знов тебе в ній пізнаю.
|