|
Гомін стих. Я став на краю кону, Похиливсь у роздумі німім І ловлю в далекім відгомоні – Що то буде на віку моїм. Проти мене чорна темінь ночі – Тисячі очей в сліпій лорнет. Якщо тільки можна, Авва Отче, Чашу цю від мене відверни. Я люблю той задум Твій незламний І я згоден роль оту нести, Тільки зараз грають іншу драму, І мене на цей раз відпусти. Але все накреслено у слові І фінал уже призначив Ти. Я один крізь фарисейську повінь. Вік прожить – не ниву перейти.
|