|
Гомін стих. Я вийшов на підмостки. До одвірка притулив щоку, Я ловлю далекі відголоски, Ті, що трапились у мене на віку. Цілить в мене знову морок ночі З тисячі біноклів на вісі. Й залишилось тільки, Авва Отче, Чашу цю повз мене пронеси. Я люблю оцей твій впертий задум, Й далі грати згоден свою роль. Але зараз йде вже інша драма, На цей раз звільнися дозволь. Розпорядок дій ведеться чесно, Й до кінця ми змушені всі йти. Я один, все тоне в фарисействі... Жити – то не поле перейти!
|