|
Гул затих. В прожектора промінні Я іду на сцену в самоті. Слухаю в людському відгомінні, Що зі мною трапиться в житті. У біноклі дивлячись охоче, Стримують в партері голоси. О, якщо можливо, Авва Отче, Чашу цю повз мене пронеси. Хай у п’єси фабула та ж сама І моєї тут нема вини, Та іде сьогодні інша драма, І від ролі ти мене звільни. Наперед продумані всі звірства, Тож мені від долі не втекти. Я один. Світ повен лицемірства. Вік прожить – не поле перейти.
|