|
Це – загуслий заливистий свист, Це – при березі лускіт льодинок. Це – умерзлий у темряву лист, Це – кількох солов’їв поєдинок. Це – солодкий притихлий горох, Це – усесвіту сльози в лопатках, Це – з пюпітрів і флейт – Фігаро1 Круто валиться градом на грядку. Все, що ночі важливо знайти У купальницькім плесі бездоннім. І зорю до садка донести На тремтячій вологій долоні. Духота – наче дошка плеската. Жар небесний – не вичаха. Цим зіркам до лиця б реготати, Але всесвіт – містина глуха.
1 Ім’я героя комедій О.Бомарше «Севільський цирульник» і «Весілля Фігаро», на сюжет яких написані опери Дж.Россіні й В.Моцарта; саме про них (чи одну з них) тут і йдеться.
|