|
Навкруг снігами звідусіль Зима кружляла, А на столі – тендітна тінь: Свіча палала.. Як влітку часом мошкара Летить на світло, Торкалися крижинки скла На мить примітно. Так візерунки заметіль На склі лишала, А на столі – тендітна тінь: Свіча палала... На стелі тінь сплітала двох В малюнок звичний, Вони єднались знов і знов: Сюжет одвічний... Одне за одним чобітки Додолу спали А свічка, ніби то в віки Слізьми спадала. А за вікном – куди не кинь – Снігів навала, А на столі – тендітна тінь: Свіча палала... І наче янгол, що крильми – Хрестом до рання Плекав тих двох серед пітьми: Жага бажання. То – лютий був.Та річ у тім: Ніч відгорала, А на столі – тендітна тінь: Свіча палала...
|