|
Мело, мело по всій землі – За межі сміло. Свіча горіла на столі, Свіча горіла. Як літом зопалу мошва До іскрозламу, Шукали пластівців дива Віконну раму. Завії витвори на склі – Кружала й стріли. Свіча горіла на столі, Свіча горіла. На стелю – світлий оберіг – примар нашестя. І схрестя рук, і схрестя ніг І долі схрестя... І стукіт черевичків двох На діл в сум’ятті. І віск зі свічки не засох – Слізьми на платті. І все губилося у млі, Що сиво-біла. Свіча горіла на столі, Свіча горіла. На свічку дуло, як зі зла, І жар спокуси звести, мов янгол, два крила Хрестато мусив. В завіях лютий шаленів, А все ж світліло. Свіча горіла на столі, Свіча горіла.
|