|
Мело, мело по всій землі, Терпіть – не сила. Свіча горіла на столі, Свіча горіла. Як роєм влітку комарі Спішать на вогник, Сніжинки линули згори До рам віконних. Ліпила віхола на склі Овали й стріли. Свіча горіла на столі, Свіча горіла. На стелю, наче на нічліг, Лягали тіні. Плетіння рук, плетіння ніг І доль плетіння. Два черевичка з ніг самі Спадали раптом. І віск застиглими слізьми На плаття капав. І все втрачалося в імлі, У сиво-білій. Свіча горіла на столі, Свіча горіла. На свічку дмухала імла, І жар спокуси, Здіймав, як ангел, два крила Хрестом у русі. Мело весь лютий по землі, Й таке вже діло... Свіча горіла на столі, Свіча горіла.
|