|
Мело, мело по всій землі Все замітало, Свіча палала на столі, Свіча палала. Як влітку роєм комашня Летить на вогник, Так у сніжинок метушня Вздовж рам віконних. Ліпила віхола на склі І малювала, Свіча палала на столі, Свіча палала. На стелю світлую мов сніг Лягали тіні, Сплетіння рук, сплетіння ніг І доль сплетіння. Стук черевичка виникав, Що раптом падав. І віск як сльози з нічника На сукню капав. І все губилось в сніжній млі, Що сива стала, Свіча палала на столі, Свіча палала. На свічку дунуло з кута, І жар спокуси Як ангел, навхрест два крила Здійняв у русі. Мело весь лютий по землі, Але, бувало, Свіча палала на столі, Свіча палала.
|