|
Жодного не буде в домі, Попри сутінків. Один Сніжний день в крізнім прогоні Незачинених гардин. Тільки білих мокрих кришок Бистре сяйво заспішить, Тільки сніг, дахи, і, більше Дахів й снігу, ні душі. І одраз закреслить іній, І згадаються мені Тогорічний сум вразливий Й справи іншої зими. І одраз кольнуть донині В невідпущеній вині, І вікно по хрестовині Здавить голод дров’яний. Та неждано по портьєрі Пробіжить вагання дрож, – Тишу кроками відміряв Ти прийдешністю майнеш. Ти появишся крізь двері В чомусь білім, без нудьги, В чомусь, справді з тих матерій, З котрих шиються сніги.
|