|
Пошуки у домі марні. Окрім сутінок, один буде день зимовий, гарний, І незімкненість гардин. Тільки, в мокрих білих грудках, промайне лапатий сам сніг, що на дахах усюди, І нікого більше там. І буття прокреслить іній, Знову запанують в нім: вся нудьга торішніх сплінів І зима минулих днів. Так ятритиме донині невідпущеність вини. І вікно по хрестовині здавить голод дров’яний. Та порт’єрою до строку пробіжить сум’яття все ж. В тиші, міряючи кроки, як майбутнє ти ввійдеш. З’явишся. Відчиниш двері. В білім одягу сама. В чомусь із таких матерій, шиє сніг з яких зима.
|