|
Вдома пусто буде нині, Тільки сутінки. Один День зимовий у щілині Незасмикнутих гардин. Тільки білі грудки мокрі Мельком швидко замело Тільки крівлі, сніг, і, окрім Снігу й крівель, зась кого. Знову іній креслить буде, Закружляєм з ним ще ми Сум того, що вже минуле, Справи тої ще зими. Знову штрикнуть, бо ще винні, Не відпущені вони, І вікно по хрестовині Здавить голод дров’яний. Та аж раптом по портьєрі Дріж від вторгнення промчить, В тиші мірним кроком в двері Як майбутність зайдеш вмить. Вдягнена, як для містерій, В біле щось та без причуд, В дійсно щось із тих матерій, З котрих сніжні ковдри тчуть.
|