|
Ввижається: в воді він темний, як траншея. коли вспливає він, то хвилі випина Свідомість і єство стискають миттю шию. Він весь, як чорний степ, де Місяць засина. Зануриш руку вниз – в підводних тих провулках З долоні прочита, як книгу, все життя. Цар-риба у піску так борсається гулко Й холоне, наче ніч, що впала у жита.
|