|
Чи то ява, чи сон, непроглядна імла: Наді мною кружляло породження зла. Ні просвіту навколо. Так виснажен, слаб, Я лежав нерухомо, як спійманий раб. І проникла в мене безнадійність-змія. І немила була мені рідна земля... Як влетіла, знайшла цю кватирку в імлі? Чи відкритою смерть залишила її? Як знайшла в цій імлі біль, що ледве б’є знов? Як проникла в мене життєдайно Любов? Тільки знов відчував наростання я сил – Видно, ангел у Бога мене відмолив. І живу я в турботах до Судного дня, Бо той ангел Любові ще охороня.
|