|
Не забудьте слова ці одверті Ні в путі, ні в біді, ні в огні. В’язень чорного табору смерті, Як молитву, казав в тишині: Я вернуся знов, Росіє. Не забула ти про сина. Брови русі, очі сині... Я вернуся знов, я вернуся знов, Я вернуся знов, Росіє! В океані глухім і горбатім, Де лиш буря гримить, не вгава, Не зігнувшись, чотири солдати Повторяли ті самі слова: Я вернуся знов, Росіє. Не забула ти про сина. Брови русі, очі сині... Я вернуся знов, я вернуся знов, Я вернуся знов, Росіє! І, як личить радянській людині, Вирушаючи гордо на старт, Перед злетом в безмовній кабіні Собі клятву дає космонавт: Я вернуся знов, Росіє. Не забула ти про сина. Брови русі, очі сині... Я вернуся знов, я вернуся знов, Я вернуся знов, Росіє! Хай там вітер гримить бездорожній. Хай і серце замре – не скорюсь! Хай і кроку ступити не можна, Все одно і тоді я вернусь. Я вернуся знов, Росіє. Не забула ти про сина. Брови русі, очі сині... Я вернуся знов, я вернуся знов, Я вернуся знов, Росіє!
|