|
Іздалека довго Тече ріка Волга, Тече ріка Волга, а в ній – безмежний світ. Серед хлібів спілих, Серед снігів білих Тече моя Волга, мені ж сімнадцять літ. Сказала мати; «Все бува в житті, Можливо, синку, втомишся в путі. Зайди додому, йди в лозняк густий, Свої долоні в Волгу опусти». Іздалека довго Тече ріка Волга, Тече ріка Волга, а в ній – безмежний світ. Серед хлібів спілих, Серед снігів білих Тече моя Волга, мені вже тридцять літ. Твій перший погляд, перший сплеск весла, Було все, тільки річка узяла. Пройшла весна, та не сумую я; Натомість неї – вся любов твоя. Іздалека довго Тече ріка Волга, Тече ріка Волга, а в ній – безмежний світ. Серед хлібів спілих, Серед снігів білих Дивлюсь в тебе, Волго, вже сім десятків літ. Тут мій причал і дружби вічна нить – Усе, без чого в світі не прожить. З далеких плесів в зоре-вишині Вже інший хлопчик наспіва мені: Іздалека довго Тече ріка Волга, Тече ріка Волга, а в ній – безмежний світ. Серед хлібів спілих, Серед снігів білих Тече моя Волга, мені ж сімнадцять літ.
|