|
До степу із дібров Пливе-тече Дніпро, Пливе-тече Дніпро, нікому не спинить. Проміж пісків і гір, То лагідний, то звір Пливе-тече Дніпро, мені ж сімнадцять літ... Сказала мати: Синку, все бува, Важкий і довгий в світі шлях трива. Коли повернешся додому ти, Свої долоні в воду опусти. До степу із дібров Пливе-тече Дніпро, Пливе-тече Дніпро, нікому не спинить. Проміж пісків і гір, То лагідний, то звір Пливе-тече Дніпро, мені ж сімнадцять літ... Той перший погляд, перший сплеск весла, І все було, та річка віднесла. Я не сумую про весняні дні – Що мав, те маю, в серці все, в мені. До степу із дібров Пливе-тече Дніпро, Пливе-тече Дніпро, нікому не спинить. Проміж пісків і гір, То лагідний, то звір Пливе-тече Дніпро, мені ж сімнадцять літ... Тут мій причал, тут друзі і любов, Усе, з чим я життям своїм ішов. У тихий вечір десь удалині Хлопчина інший підспівав мені. До степу із дібров Пливе-тече Дніпро, Пливе-тече Дніпро, нікому не спинить. Проміж пісків і гір, То лагідний, то звір Пливе-тече Дніпро, мені ж сімнадцять літ...
|