|
Гримлять космодроми, могутній той клекіт. В захмарні світи космонавти знялись. Сіяють над обрієм зорі далекі, Які ми з тобою відкриєм колись. Пливуть вони десь там своїми шляхами, І ще невідомо їм навіть самим, Що названі будуть вони іменами – І дуже можливо, твоїм і моїм. Вітчизни простори у тиші щасливій. Пильнує земля космонавтів своїх. А нині Конструктор закінчив, можливо, Проект зорельотів твоїх і моїх. Опівночі зорі не йдуть спочивати І манять у лоно своє неземне. Нам вірить Вітчизна і любить, як мати, І тихо цілує тебе і мене.
|