|
Несеться із далечі кінь бойовий. Він мчався крізь роки, грозу, буревій. Він чесно і вірно хоробрим служив, – Від наших дідів до батьків прилетів. Несеться рисак – і дивується світ: Вогонь чарівний у коня з-під копит. Дзвінкою луною він небо потряс. Сьогодні той кінь добігає до нас. Позначивши слід за собою вогнем, Зметнулась ракета казковим конем. Герої вчорашніх міжзоряних трас З надією дивляться нині на нас. Ми чуємо поклик могутній щодня: «Скоріше, скоріше сідлайте коня! Щоб гордо й крилато прожить на землі, Учітеся, друзі, триматись в сідлі!»
|