|
Не йму я снам, але бува: В химерних мріях серед ночі Так ярко, живо так сплива Край незабутній перед очі. Кругом панує вільний труд, Бо то вже край – не край загнання, На віки вічні збувся люд Години тяжкого конання. На сни, мовляв, не потурай: А рад я снам отим без міри, Бо міцно вірую в свій край, Як неньці йме дитина віри.
|