|
Життя – важкий подвиг з журливим кінцем: Працюй до знемоги незмінним борцем, Конай та одужуй, покою не май, Шляхи вік прокладуй та гори ламай, Скалу за скалою на плечах неси; А близько побіда – в могилі єси! Природі, бач, заздро, що діти землі Збагнули всі тайни, що крились у млі. В безсилому гніві покірно вона, Поборота розумом, чоло згина Та жде: похитнеться хоч трошечки лад, До змучених зараз – і косить підряд.
|