|
На небі догоріли бурштини, І вечір ліг на сині вже панелі. Від сутінків, зорі, що вдалині, Тут всі тони тонкої акварелі... Як гарно все... Над листям вдалині Вогні театру в на небі блідо-алому. Музей весь синій. Сутінки сумні Вже майорять поміж колон і над порталом... Направо Дума. Ряд колон важкий, Квітник у безголосій вже гарматі. А далі море, небосхил хиткий І скам’янілий Пушкін в вись під’ятий... Над морем замовкаючий бульвар Йде вдалину зеленою дорогою. Збоку будівлі, далі сірий тротуар, І все навколо недосяжно-строго. Тут тиша вже. І сходи в листя тлі Купаються в вечірньому спокої... Й суворо все: зірки в блакитній млі, І чорний Дюк з простертою рукою.
|