|
О, занурте свої пензлі, живописці, У сум’яття перехресть і в зорепад, Щоби були ваші пензлі, наче листя, Наче листя, наче листя в листопад. Ви занурте ваші пензлі у блакитне, Намалюйте, що забулось – не збулось. Ви малюйте – хай любов ваша розквітне, Намалюйте, що прожити довелось. Хай бруківка заблищить, наче від щастя І почнеться те, що ще не почалось. Ви малюйте, ви малюйте – вам воздасться, Що ж гадати, що вдалось, що не вдалось. Намалюйте наші долі, наче судді, Наші зими, наше літо та весну. То нічого, що чужі ми, ви – малюйте, Я, пізніше, що неясно – поясню.
|