|
Вінчальне ще плаття твоє не пошите, І хор в нашу честь не співав... А час поспішає хвилини лічити – Для нас вже коней запрягав. Ах, тільки би коні не збилися з круга, Дзвіночок зберіг від біди! Дві подруги вічні – любов і розлука – З’являються поруч завжди. Відкрили ворота своїми руками, Щасливі, що вже на коні, І раптом засяяло щось перед нами, Та згасло в цей час вдалині. Нелегка наука – нести вірність друга Навіки, крізь вітер і грім! І дві мандрівниці – любов і розлука – Поділяться з нами усім. Ах, тільки би коні не збилися з круга, Дзвіночок зберіг від біди! Дві подруги вічні – любов і розлука – З’являються поруч завжди. Чим довше живемо, тим роки корочі, Тим друзів дорожчий нам спів. Ах, тільки б не змовк під дугою дзвіночок, Та погляд в очах щоб горів! То берег, то море, то щастя, то мука, То ластівки, а то круки... Дві вічних дороги – любов і розлука – Проходять крізь нас навіки... Ах, тільки би коні не збилися з круга, Дзвіночок зберіг від біди! Дві подруги вічні – любов і розлука – З’являються поруч завжди.
|