|
Коли ти чуєш в безнадії Іще неясний голос труб – Слова, як яструби нічнії, Зриваються з гарячих губ. Мелодія – до запитання Гримить у натовпі подій – З-під керування сил кохання – Оркестрик райдужних надій. В години лиха, зла навали, Коли дощі крізь небокрай По спинам так нас лупцювали, Що на полегкість не чекай. Коли захрип комбат ізрання – Наказ давав іще живий – З-під керування сил кохання – Оркестрик райдужних надій. Кларнет і з ним труба пом’яті, Фагот – страшний, як некролог, На барабані шви розтяті, Та кларнетист – як чорт, як бог! Флейтист – мов князь у дні вигнання, З людьми, назавжди, чародій: З-під керування сил кохання – Оркестрик райдужних надій.
|