|
Ф.Светову Хто б звів меча на наш союз – найгіршої діждеться кари, Я за життя його не дам, бодай, ущент – розбитої гітари. Ой, як дошкульно прагнуть всі знайти шпаринку в нас злочинці... Отож, єднаймося усі, візьмемось за руки усі, Щоб не пропасти поодинці. Серед чужих бенкетувань, а надто – вигадок сумнівних, Без вигод і без нагород – самі ми рівня поміж рівних. Якщо безумний наш султан гуртом нас править до острогу, Всім об’єднатись треба нам, всім об’єднатись треба нам, Так об’єднаймося, їй-богу! Як поділу настане час, нам за калач не битись в битвах І рай блаженний – не для нас, та нас згадає хтось в молитвах. Ще прийде час в усій красі, що призведе нас до ітогу. Отож, єднаймося усі, візьмемось за руки усі, Гей! – об’єднаймося ж, Їй-Богу!
|