|
На білий бал берези не зберу. Холодний хор хвої хранить мовчання. Зозулі крик, камінчиком відчаю, Все котиться і котиться в бору. І все-таки чекаю з тиші я (Як той актор, що знає справжню ціну Чужим словам, що він зі сцени кине) Слів, невідома ще ціна чия. Адже щасливий колір всіх надій, Надійний, таємничий навіть трохи, Тим більш, коли ти дивишся з порога, Тим більш, коли весь світ в надії тій.
|