|
На «ти» – до чого і чому? Спокуса відстані остання? Миліше серцю й розуму Ті, старовинні: пан і пані, Раніш були якими ми... Приємно ж, що там не кажи ти, Чути з вечірньої пітьми: «Прошу, будь ласка, ще не їдьте!..» Пекельні муки я терплю, По суті ж, треба, небагато – Шепіт з пітьми: «Я Вас люблю, Мій друг, без Вас життя – не свято». Навіщо ж перейшли на «ти»? За це самим нам перепало – На гріш любові й простоти, А головне щось там – пропало.
|