|
Ох, війна, що ж ти, підла, накоїла: тихо, тихо у нашім дворі... Наші хлопчики стали героями, і змужніли вони до пори. Матерів, як змогли, заспокоїли, і пішли, за солдатом – солдат... До побачення, хлопчики, воїни, тільки ж ви поверніться назад. Не ховайтесь, і будьте високими, не шкодуйте ні куль, ні гранат, і себе не жалійте, та все-таки... Я прошу – поверніться назад. Ох війна, як ти підло подіяла: не гуляти нам зараз весіль, біле плаття, а дівонька ж мріяла... Здарувала сестричці своїй. Хай вам кажуть: облиште, лебідоньки, бо війна – це не бал-маскарад... До побачення, воїни, дівоньки, лиш молю – поверніться назад.
|