|
Ах, війна, що ж накоїла, підла ти: стали тихими наші двори. Наші хлопчики, – вчора ще підлітки, – подоросліли вмить до пори. На порозі посто́яли мовчки – і... всі пішли, за солдатом – солдат... До побачення, хлопчики! Хлопчики, постарайтесь вернутись назад. І не бійтесь ви гніву-патетики, не жалкуйте ні пуль, ні гранат – і себе не щадіть ви, і все ж таки постарайтесь вернутись назад. Ах, війна, що ж ти, підла, накоїла: Замість свадьб – і розлуки, і дим. Наші дівчинки платтячка скроєні Роздарили сестричкам своїм. Взули чоботи – ба́йдуже кість тонка! Не сприймаючи в серце вини, На плітки ви наплюйте, дівчатонька, – Розрахуємось після війни. Хай судачать: «про вчинки і витівки», що війна вас веде наугад... До побачення, дівчинки! Дівчинки, постарайтесь вернутись назад.
|