|
Ах, війна, що ж ти, підла, накоїла: стали тихими наші двори, підняли наші хлопчики голови – і змужніли вони до пори, на порозі прощалися похапцем – і пішли, за солдатом солдат... До побачення, хлопчики! Хлопчики, повертайтеся швидше назад. Не ховайтеся, будьте високими, не шкодуйте ні куль, ні гранат і себе не жалійте... І попри все повертайтеся швидше назад. Ох, війна, що ж ти, підла, накоїла: не весілля – розлуки і дим! І дівчатка всі платтячка білії віддали своїм сестрам мали. форма й чоботи... Де ж від них дітися? два зелених на плечах крила... Пліткарів ви, дівчатка, не бійтеся! З них спитаємо потім сповна. Хай говорять, що віру розтрачено, що йдете повійні наздогад... До побачення, наші дівчатонька! Повертайтеся швидше назад!
|