|
Я завдяки Шекспіру прогайнував квартиру, квартиру із роздільним санвузлом! Хазяйка тої хатки – шекспірова фанатка, що й зіпсувало справу, загалом. Увечері, бувало, вона мене тягала в місцевий парк, на танці та в кіно; й сказала якось Іра: «Ходімо на Шекспіра! Куди і що за п’єса – все одно». Вона – ще та́ персона: струнка, як Дездемона, красива – як Офелія в труні! Я ж – майстер по шарнірах, а от в отих шекспірах сказати, що шурупаю, – так ні. І так вона в’їдалась, такий чинила галас, й маман її також псувала кров, – що задля рівноправ’я всім трьом квитки придбав я на – як його? – «Підступність і любов». Звідкіль взялась би хмара у ложі бенуара? – а Іра зажурилась, позаяк вклепалась в офіцера – синочка Фон-Вальте́ра... Шекспір, падлюка, так і перетак! Та я дивився п’єсу не задля інтересу, – сюжет класичний витворив я знов: маман у склянці брюта пристерегла отрута, – оце і є підступність та любов! Тут Іра – от кобила! – мій кримінал розкрила, і виправдань я навіть не шукав: схопив її кумира – пудовий том Шекспіра – і ним востаннє Іру приласкав... Таку незлу квартиру я завдяки Шекспіру зміняв на магаданський лісосплав! І кажуть старожили, що хибно засудили, адже цю п’єсу Шиллер написав!
|