|
В вечірніх сутінках долина За річкою погідливо синіла, Троянди пахощі й жасмину В саду твоєму злегка духмяніли, Лунали трелі солов’їні Закохано в кущах на узбережжі. Томився почуттям несмілим, Збентежений стояв я біля тебе. Уста від повноти диха́ння Лишилися німі й зніяковілі, А серце прагнуло призна́ння, І потиску руки рука хотіла. Нехай цей сон життя змінило Тривогою строкатості гучною, Запам’ятались незрадливо І образ – тихою красою, І сад, і вечір, і спіткання, І чарівне? блаженство десь у крові, І серця жар і завмирання – Всі пристрасні мелодії любові.
|